Важко бути Містером Цюцюркою

Про Павліка і для Павліка

Sat, 19 Dec 2009 20:17:16 GMT

Були сьогодні у Паші в гуртожитку) Він заєць) Симапмульчик просто. Або ,як я люблю називати його- "космічний мавпик") Напоїв нас чайком, ми йому принесли круасанчиків та коржиків. Його сусіди по кімнаті- хароші мужчини, у них малиное варення на підвіконні. День сьогодні просто шикарний) Воістину) Такий сніжок чудесний, просто таки казкова зима)
Я дуже люблю тих людей, що мене оточують, дуже люблю ту атмосферу, що вони створюють навколо мене) Дуже вдячна долі за них.))

п.с.
Да, Крюґер і Орсєнє, я за вами не сумую ні капільки і це нічо, що ми більше не тусимо нікагда!

Юнівєрсітєт

Wed, 16 Dec 2009 11:58:16 GMT

Ось закінчується чудесний тиждень втіх і насолод бронхітом, і мій прекрасний юрфак КНУ ім. Шевченка гатов аказать услугі по траханню мізків.капєц, я в шоці з цією єболонською системою. от як мені тепер відпрацювати всі ці семінари...латинська мова, римське право, логіка, інформатика, естетика, англійська, історія держави і права зарубіжних країн....фак.

Thu, 10 Dec 2009 13:49:19 GMT

Хоть я і больнє та немічне і викашлюю слизоту з трахеїв, але мені зараз значно полегшало. разом із слизотою я викашлюю всю свою колишню зневіру і сумніви. тепер в легені залітає щось хороше

Мало

Wed, 09 Dec 2009 22:10:48 GMT

Мало

Wed, 09 Dec 2009 22:08:28 GMT

Мало

Wed, 09 Dec 2009 22:04:49 GMT

мої діла

Wed, 09 Dec 2009 10:02:34 GMT

я валяюся дома хворе самотнє і знесилене з ангіною + гострим бронхітом. бережіть себе і не хворійте. да, і носіть шапочку на зав"язочках

[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[

Sun, 06 Dec 2009 15:07:32 GMT

Все так само. Павлік нагадує мені вести жж, нагадує жити, нагадує читати вірші. Я навіть рада, що він нахабно прочитав усі мої таємниці. Як виявилось, він єдиний, хто зрозумів, як мені всередині, в той час як найближча людина воліла туди не дивитися... якесь дивне буття у мене зараз.

Ось вірш Паліка про ето:

Що ж таке...
Блог им. PawlikDoc
N.

З твоїх пальців точиться вода
настільки сильно що випрямляєш руки
бо не хочеш щоб залило зсередини

вода виливається і світиться
збираючись десь під залізними решітками
із глибини світиться
але стільки води вилилось
що ледь видно наші обличчя
руки твої — білі
з тонкими синіми прожилками

ти наче перерізала вени
ти в такому стані
сидиш понуривши голову
частково змочене волосся
заважає тобі дивитися
чіпляється за вії лізе до рота
але ти безсила навіть повернутись
бо потік холодної води
розірве зсередини

що таке? — кажу сам до себе вголос
і плачу
можливо ми зараз у твоєму мозку
павутиння нейронів молекули думок
нескінченно глибока вода

я знаю — тобі болить у м’язах
вони холодні і натягнуті
тверді і запалені
невже ти більше не станеш такою як раніше?
невже ти не відновишся?
вода — це серйозно
з тебе витікає багацько
ти сама в себе виливаєшся
сама себе вбиваєш
це страшно
подивись на себе — це страшно

навіть дотик порушив би рівновагу
тому не чіпаю тебе
що ж таке? — запитую
під решіткою краплі
причаїлись
деякі — зриваються і падають
у велику воду

що ж таке?..

треба ж, павлік написав усю правду, хоч ми з ним довго і не розмовляли

Tue, 01 Dec 2009 21:01:40 GMT

У мене поганий настрій, який віщує зміни. Просто сьогодні у мене було таке відчуття, що дивлячись на теперішнє, я бачу майбутнє, в якому дивитимусь на це тперішнє, як на прекрасне минуле.
Ну таке от. Треба якось жити=) Щоб було "правильно", як каже Паша

Про орґазми

Sun, 29 Nov 2009 20:05:37 GMT

Хммм мхмхм хм мхмххмхм хмммм) Чудесно просто таки!
Як тільки подумала про орґазми- одразу з"явилося дике нестримне бажання поставити Ліну Костенко на авочку. Думаю, це дуже імопнуватиме моєму записові
Паша сказав мені: "Веди ЖЖ". Я просто не змогла ослухатися його наставлення і ось зараз пишу пост про те, які жіночі орґазми хороші, хай навіть приходять не так вже і часто, зате лишають яскравий слід на повіках і , можливо, один-два синці на стегнах. Найкращі та найсильніші орґазми- ультрамаринового кольору із зеленими хвильками, які трішечки відливають червоним. Я думаю, щось таке бачить електрик-мазохіст, коли навмисне торкається руцями дроту під високою напргую. Але різниця між орґазмом і цим дуже велика- жінка лишається живою, а електрик помирає. Якщо я дізнаюся про смерть якогось електрика, що помер від току- класного і дикого, то я точно знатиму, що він видів жіночий орґазм.

Кохайтеся та лишайтеся живими

Ще декілька віршів з мого романтичного циклу

Fri, 20 Nov 2009 23:04:48 GMT

Amor y tussisque

Любов і кашель не приховаєш
(латинське прислів'я)

Ми все одно цілуємось
Знаючи, що застуджені:
Наша небезпечніша та хронічніша
хвороба
Не стримує нас

Ти поцілуєш навіть скло,
яке віддаляє тебе від мене,
мене від тебе
Холодне нестерпне скло
Мокре від байдужих подихів

І я поцілую навіть скло
Залишаючи на ньому замість бактерій
Часточки своєї любові
Які я не можу приховати, як і кашель
Від яких не вип'ю сиропу чи чаю
Проти яких мій імунітет безсилий
Проти яких твій імунітет безсилий
Адже вони і є наша панацея

Якби всі кашляли
Так
Як ми
То в повітрі не лишилось би єдиної бацили
Якби всі кашляли так
Як ми
То всі похворіли б хронічно й надовго

І не біда, що немає ліків
вони вже не знадобляться
вони ні на що не подіють
краще я тебе
поцілую

If i were gay

Я хотіла би бути хлопчиком-геєм
Хоч і так не маю права кохати тебе
Але все одно наділяю себе таким щастям
Та будь я хлопчиком-геєм
Я б дозволила собі кричати про своє
кохання до кожного гнилого погляду
чужого осуду
І грець з ним, що всі засуджуватимуть це
Хлопчики-геї і так живуть у блакитних масляних
хіпацьких лямпах
Які всі виставляють у темряві своєї жорстокості
Споглядаючи химерні маслянисті малюнки під склом
І навіть не підозрюють, що живляться цим світлом
Світлом любові
Моїм, твоїм і навіть блакитним світлом теж живляться
Аби остаточно не загнити
Будь я хлопчиком-геєм
Я б розказувала всім, як же я тебе кохаю
І мені було б все одно
І мені було б все одно
І мені було б все одно
І мені було б все одно
Бо для мене все- це ти один

Запросто став би на коліна і поцілував ноги Насті Білоусько.(с) ПавлікДок

Fri, 20 Nov 2009 22:44:36 GMT

Я дуже собою пишаюсь, бо надихнула pawlikdoc на його найкращий вірш. Ось, помилуйтесь. Мені він теж подобається ) Ми сиділи з capelist у мене на кухні, чайовнічали і читали два кращих вірші Павліка: "Світ диванів та килимів" і "Тигр і Євфрат", і вирішили, що і те, і інше - це ґеніяльно, але по-своєму.

Тигр і Євфрат протікають твоїм обличчям

NB

Золотим піском сиплеться кохання з кінчиків пальців
коли торкаюсь твого чола
ніби весь світ там
все живе і час і я

повноводні Тигр і Євфрат протікають твоїм обличчям
й ніби все освячувалось ти освячуєшся ними
ріками любові чоло твоє зі мною поєднане

я міг би годинами шукати Едем
я впевнений ще трохи і знайду його
та ти прекрасна всюди кожним клаптиком своїм
тому не знаю де найкраще в тобі знаходиться

скажеш гáряче
авжеж дивись золото стікає долонями
з підборіддя із волосся
ми поєднані ним,
здається вся кімната
все навколо в золоті і в нас світляками відбивається
ми наче дві невиразні істоти
перебуваємо один в одному підсвідомо
й твої очі
ніби повноводні Тигр і Євфрат
несуть в мене святу воду
а з нею рай якого так довго шукав
на твоєму тілі

Павлуся, дєточька...

Fri, 20 Nov 2009 17:36:12 GMT

Павлон!
Ти просив мене вести ЖЖ, чим я активно не займалася раніше, і ось, як бачиш, я моментально відгукнулася на твою пропозицію і швиденько почала писати пост. Про що пост? Ну думала спочатку про любофь, але хрін з нею.І вирішила про тебе.
Але що можна написати про Павліка? Хто ж він, цей Павлік? Зайчик, хуй, хуйовий зайчик, зайчиковий хуй? Одному йому відомо. Інші ж його друзі все ще перебувають у захопливому пошуці істини. А ще Паша- черепах-жиґало. Ну черепах тому, що схожий на улюбленця Горро, а жиґало тому, що крутить романи одразу з кількома людьми. Чого лише варті ґеї Філіп та Джордж! А дєвачька Альтаїр з Магілянки? А Аліна Елієва! тьху ти. Еліна Алієва. І цей чоловік ще хотів на мені оженитися і ходити зі мною в басейн....все, більше я не знаю, що писати в пості про Павліка. Сподіваюсь, ти удавлєтварьон цим постом, Паша

Любовний цикл

Wed, 28 Oct 2009 19:37:30 GMT

Цукристий диптих
1.
Інколи мені здається,
Що замість серця мою кров засмоктує і висмоктує метелик
Своїми крилами він грається повітрям замінюючи легені

Метелик-махаон
Махає крилами
Крізь махрові соломинки-жили
Ссе мою кров.

Інколи мені здається,
Що на твоїх карих очах
Солодяться цукринки липового меду
Метелик-махаон
Липне до твоїх повік
А я по тобі стікаю
Джерельцем вишневої карамелі

2.
Любов- це подихи,
Які генерує великий махаон у грудях
Кохання- це тріпотіння крильцями цукристих
Шовкопрядів у моєму животі
Я тихесенько зізнаюся тобі у другому
А ти забуваєш думати
Ти все взагалі забуваєш

Зранку

Коли я вагітнію залізом твоїх слів
що розростаються в мені з маленької
зернини хлору
То вибльовую щоранку колючки
Які одразу ж ржавіють у водах
мого відчаю
Щодня я мучуся болями
Та я ніколи не зробила би аборт
Бо відчуваю якою живою слизькою вогкою
Пуповиною я прив«язана до всього, що веде до тебе
І навіть до срібних кульок ртуті
твоїх вчинків.
Мацаючи мій живіт
Всі мене запевняють
Що я не буду матір»ю нічого твого
Що мені краще б посадити в собі
Білу ромашку
(Аби мої внутрішні шовкопряди
Не повзали по стінках моєї пустоти)
Але я точно знаю що це не так
Тому що зранку
З мого волосся посипалися
маленкі сині зірочки

***
Я не можу зрозуміти, не можу простити
Всі твої голоси з пустоти телефону
Ти водночас і біль, і від нього ж спаситель
Ти малюєш мене на самотньому фоні

У повітрі між цих збайдужілих стін
Мерехтітимуть вбивчо відчаю мухи
Бо кохання гниє від обставин і слів
Я кричу, затуляючи очі та вуха

Коли ти поряд

В моєму горлі коти відчували березень
Так дерлися до тебе, так просилися
А я навіть не знала, що зробити
Аби їхні кігті не впивалися в мої гланди

А далі, в серці, у мене вже давно стирчить безліч котячих кігтиків-
Коли ти приходиш до мене,
Чорні коти здихають і перетворюються на маленьких метеликів,
Що покривають всі мої нутрощі золотим пилком
Тому, мабуть, я вся так сяю, коли ти поряд:
Відчуваю себе облизаним тілом Мадонни Літти
Зґвалтованою Інфантою Маргаритою
Білим квадратом
Заплаканою Джокондою
Такою собі дівчинкою з милого французького фільму
Або просто
Щасливою

Будь ласка, не замовляйте оркестру на похорон

Коли мені наснився сон
Що у всіх дівчат у кімнаті були такі ж сумки
Як і в мене
Раптом почало муляти чуття
Що я неодмінно маю померти
розв«язавши всі любовні фігури
своїм свідоцтвом про смерть
виданим у відділені РАЦСУ Шевченківського району
міста Києва
нашого з тобою міста
Я неодмінно полечу до Яна Кьортіса
Чи то голою з ванни
Чи то випавши з балкону
Але неодмінно мушу
Це був би класний фінал

За такими, як я завжди хтось плакатиме
Навіть ті, хто мене не знав
Теж можуть пустити сльозу
Чи просто витерти соплі на морозі

Я неодмінно була би прекрасною у труні
А мій мейк-ап -природньо кращим, ніж у Діти фон Тісс
А волосся більше не виривалося б від шпильок…

Бабці біля моєї труни шепотілись би
Чи незаймана я
А якщо ні, то з ким і коли
Але восновному всі б горювали
ближчі люди- щиро
а інші принаймні не ковиряли б у носі під час процесії

Принеси мені білі лілеї
Це буде так традиційно
Як і саме вмирання
Поцілуй мене в губи на людях
Не важливо, що це надто публічне місце
Для таких проявів нашого кохання
Але пробив твій час- відчуй себе сміливцем
Відчуй себе некрофілом
Бачиш, твоє кохання зараз буде гнити
А чи може кохання згнити?
Може?

І розкажи бабцям всю правду
Просто, щоб їм спокійніше жилося

Це сепія

Я розсипаюся листям пожовклим
В магмі осінніх депресій
Холод вбиває у серце клин
Душить на душу пресами

Всі твої фото стьмяніли уже
Всі твої фото- це сепія
Час завивається сірим вужем
В чорних байдужих склепах

Тягнуться тоскно секунди ці-
В кожній тумани і спогади
Рука моя вже не в твоїй руці
Рукам нашим зябко та холодно

One shiny explosion in my head

Ми два міфічних створіння
Що купаються у водах рік
міст-непобратимів
Ти покритий лускою
Щоб сонцю було легше малювати сяйво навколо тебе
Я з роду лускокрилих
Мої крильця загораються від твого сяйва
І коли опіки стають до насолоди нестерпними
Я так хочу бути зробленою з твоїх ребер
Так мрію стати твоєю останньою Євою
Котра
Котру
Котрій
Котрою
Я обов'язково була би
(Аби не наша химерна міфічність з луски)
А натомість пишу рефлексію відстані
В ультрамариновому сяйві вод
Міст-непобратимів

Ти

Моя любов до тебе проривається з-під шкіри
синіми згустками крові
Що розквітають волошками на моєму тілі
Після палкої весни твоїх доторків
Хіба ми можемо відчувати ще щось
Окрім насолоди нашим коханням?
Вона ж світиться моїми криками
Вона має хлористий присмак
І ти
Ти
Ти
Ти задихаєшся
Тут мало кисню
Так мало кисню
Бо зараз єдине повітря- це наша любов

Ура, ура!!!!)))))

Mon, 12 Oct 2009 11:25:33 GMT

окреме спасіба Мілці за чудову афішку)

Мій перший виступ.

Mon, 12 Oct 2009 11:20:52 GMT

Коти ( в співавторстві з Валерієм Волковським)

Sun, 23 Aug 2009 18:07:05 GMT

коти сидять під телевізором
в надії піймати наступну акулу
їм набрид банальний вуличний віскас
коти хочуть попсового драйву
прискіпливих ікол
гірчичних океанічних танців
мокрих кучерів збуджених русалок
що пахнуть оселедцями
коти розбещені
вічнозеленими рекламними акціями
та автоматизованими мишоловками
коти більше не муркочуть у березні
не запалюють своїх очей у темряві
вони дрімають десь обабіч
сонцезахисних простирадл
і їм сняться шматки моря
запаковані в поліетиленові пакети
з домішками телевізійних пультів
та сервізи з кращих акулячих зубів
з окантовками білої мишачої шерсті
котам набридло принюхуватися одне до одного
бігаючи вночі дахами стареньких сталінок
вони мріють про красиві дешеві нявкучі любощі
дворові коти протягами просочуються до кватирок старих господинь
дивлячись водопади вічнонамилених прочищених цензурою телесеріалів
домашні коти хотіли б заволодіти усіма дисконтними картками
на читання світової пригодницької літератури
(голос Валєри:«Настя, нас нужно лечить» )
але отримують лише пожовклий бібліотечний формуляр
і бібліотекарша з чудернацькими креветками у голові
видає котам прості соцреалістичні повісті
написані невідомими авторами
з сумними виразами обличчя
на останній сторінці свого життєвого досвіду

коти сидять під телевізором
в надії піймати наступну акулу
їм хочеться хоч раз в житті ризикнути
знайти леді
рівну їм за хижацькими здібностями
здувати з неї перший квітковий пилок
добувати свіжі оселедці
і краще щоб без кетчупу
робити масаж хвостового плавця
неодночасно обнюхувати та вилизувати мокрі кучері
надійно закріпленої перуки

В нас сидять твої хромосоми

Sun, 23 Aug 2009 18:06:06 GMT

сьогодні буду твоєю незайманою нареченою
відправлю всім запрошення по gmail на наше весілля
нам з тобою треба багато гостей
бо мені дуже подобаються люди
адже всі вони однакові
так-так-так-так
ну зовсім ідентичні
містер Фрейз зробив мене просто overkilled
на уроці біології в десятому класі
коли сказав, що за генетичним набором хромосом ми всі однаааакові
і ніякий ти нахуй не особливий
і я ніяка в дітька не особлива
у нас же дев'яносто дев'ять відсотків хромосом такі самісінькі
ти називаєш мене своєю красунечкою
а я ж небагато чим відрізняюсь від
старої бабці Валі із сусіднього під'їзду
спробуй також кохатися і з бабцею Валею
буде однаковісінько
так-так-так-так
в ній сидять твої хромосоми
наші хромосоми
мої…
такі самісінькі
ми всі однакові
а кохаючи ми ще й втрачаємо себе
дощенту
і нам нічого не лишається
лишається лише
лишатися собою
тобто…
такими як всі?
але…
я з такою насолодою смакую твій відсоток індивідуальності
що написала б усім про це на gmail
який же ти unique and special
жаль не можу такого ж про себе сказати
і не тому, що i'm a creep and а weirdo
і не тому, що дуже сильно люблю Радіохед
як і більшість митців, oh shit
а тому, що ти повністю заволодів моїм неідентичним
унікальним відсотком генетичної інакшості

Суїцидникам ніколи не

Sun, 23 Aug 2009 18:05:27 GMT

суїцидникам ніколи не зрозуміти
як це вершково-сонячно ніжитись на зім'ятих простирадлах
в ліжку о 12:36 a.m.
смакуючи на устах тендітну усмішку
від кайфу
що в моїх хмарах скачуть маленькі сині кульки
їх хочеться піймати руками
стискати у жменях
перелитися в них теплом
і дзенькнувши розлетітися блискучими намистинками
які б розсипалися стомленою травою сірого вбогого міста
і,підпалені сонцем, промінцями указували шляхи
серцям, що калатають, літають, пурхають, шурхають
точно ніби блакитні метелики
у мене в животі
який ритмічно і приємно підтанцьовує легеням

я обіймаю подушку руками
притискаючи її до метеликів
аби їм було тепло і затишно
але обіймати когось було б значно дієвіше

Безперечно вдала партія

Sun, 23 Aug 2009 18:04:47 GMT

Твої очі впали до моїх щиколоток
І котяться вгору
Туди де серце безнадійно намагається розбити ребра
Думаєш, я тобі треба
Бо я нічогенька
Бо я не дурна
Бо у мене хороші батьки
Безперечно, це ж просто чудова партія
І тобі завжди буде однаково
Що я люблю квітень вересень травень
Холодний зелений чай
Дим суниці Емерсона світлячків метеликів
Тобі буде нецікаво
Що я люблю читати Ніцше,
Сидячи голою на підвіконні
Посміхатись дітлахам та літнім людям на вулицях
Для тебе не буде жодної різниці
Що я люблю ходити босою по траві
Яку пестить молочний туман
Що я люблю довгі білі мережані спідниці
Які піддуває лаймовий бриз
Що у мене навертаються сльози при слові «байдужість»
Тебе зовсім не турбуватиме,
Які памороки в моїй голові викликатимуть твої дотики
Та на які вірші мене збуджуватимуть твої слова
Тобі буде все одно
Що мені сниться, чого я боюся і
Чим пахне моє волосся
Тобі буде по цимбалах
Що я люблю заплющувати очі та вдихати
промені сонця і запах води
Тобі буде байдуже,
Що я просто
Люблю

Жити

Tue, 04 Aug 2009 10:25:23 GMT

Цукрова пудра розсипалася блакитним атласом, заляпана лимонним соком сонця. Небо ніколи не було таким простим і банальним. Ти ніколи не був таким загубленим і далеким. Марево, спалахи, сміх… Ти застиг останнім поцілунком, що торкнувся уст цнотливої мертвої дівчинки, яку ховали в білій труні. Німфетка була вбрана у вінчальну сукню, заквітчану тендітними лілеями…
…Тобі хотілося напитися талої води з криги лісової річки, вдихнути запах схарапуджених пролісків, що так боялися зав«янути на самотній галявині, оточеній сосновою стіною байдужості.
…Відлуння, голоси, ніжний шепіт, мавки у довгому прозорому вбранні… Образи забуття з усіх сил бились долонями об стіну реальності, благаючи не зачиняти їх у твоїй тісній сірниковій коробці свідомості. Хотілося волі.
Язики ночі злизували цукрові хмари блакиті, відригуючи яскравими вогниками зірок. Ти один. No way. Тільки старенький ліхтар, що тремтів брудним світлом, та метелик-капустянка, який так вправно витанцьовував у промінні твого маленького світила. Сьогодні ти не хочеш палити, щоб якомога довше відчувати її бліді неживі уста, а не дешевий нікотин…Чому крапля нікотину не вб*є якусь замучену клячу, котрій набридло жити?… Чому ж, натомість, помирають твої білі незаймані мрії, лишаючи на пам»ять лиш холодний поцілунок нездійсненності?…
Вітер. Місяць. Метелик. Байдужий скрегіт жил електромереж…Ти крокуєш назад у місто. Знову одягаєш на шию невидимий зашморг, щоб потім, колись, знявши його, дихалось солодше та жадібніше.

Завтра ти придумаєш нову мрію. Значить, будеш жити.

i miss u i miss u...

Sun, 02 Aug 2009 22:38:34 GMT

Today i was there in my dreams. It felt like paradise.

I miss you Sara. You opened a new world for me. Thank you for being my light, my sunshine, my peace and my joy. You saved me.

I wish wish wish....

Thu, 23 Jul 2009 13:27:01 GMT

so...so... i was thinking about some future plans....
хочу в прерію. хочу. хочу. дуже сильно хочу.
і взагалі, мене дістали абсолютно всі. хочу жити сама, як Throught , тільки не в лісі, а в ПРЕРІЇ! періодично з поїздками в ліс, бо я скучатиму за запахом свіжості, зелені і дощу.
а взагалі, я не знаю , чого хочу. я застрягла в густому багні життя, не знаючи навіть власних мрій та сподіваючись, що доля існує, і що це вона мною керує. отака хєрня.

Rain & fog

Sat, 18 Jul 2009 17:50:08 GMT

Я закохалась спонтанно, неочікувано і 100% назавжди. Я ніколи не любила дощ і мокрих вулиць. А тут раптом бац. Як блискавка. Як....Одним махом. І я фанатію.

Хочеться простягати свої руки до дощу, ловити приємний запах озону, заглядати в калюжі, заплющувати очі, куйовдити волосся...

Дощ...і туман. І Радіохед, звісно. А краще дощ зранку, а потім туман.

P.S. Якщо існує рай, то на світлині зверху- один з його просторів. Я колись побуваю там. Не знаю де це, але я там побуваю.

Faded

Sat, 18 Jul 2009 16:59:58 GMT

sara couldn't explain to me what "faded" means untill i strted feeling faded. it hurt, but now i know.

so yeah everything is pretty much messed up, and i'm kinda trapped. in what? idk. moods change so fast...today it's ridiculously hot and everyone wants to die. not me. i've got some stuff to do and to feel on monday, so i just can't.

u kno, i kinda feel like doing something weird...like living in the weeds somewhere in Colorado....like wearing a long white dress and singing.

i'm glad i've got huge eyes and huge lips.

i'm just glad i do.

and thanks for curly hair.

btw, an awesome band. i totaly love it.